Срочно нада до 10. 05 твори-мініатюри 1. Вибрати не можна тільки Батьківщину. 2. Українська пісня -- це геніальна поетична біографія українського народу. 3. Чи підтримуєте ви думку М. Рильсь

29 декабря 2012 - Администратор

Срочно нада до 10. 05 твори-мініатюри

1. Вибрати не можна тільки Батьківщину. 2. Українська пісня -- це геніальна поетична біографія українського народу. 3. Чи підтримуєте ви думку М. Рильського Люби природу не як символ душі своєї, Люби природу не для себе, Люби для неї. 4. Музика в моєму житті. 5. Україна - моя Батьківщина 6. Не забувай: ти завжди відповідаєш за всіх, кого приручив. 7. Усяка школа славна не числом, а успіхами своїх учнів.

Ответ:

Українська пісня - це геніальна поетична біографія українського народу (Олександр Довженко) Без пісні, що мені оспівала мати, Я навіть дня прожити би не зміг. / В. Вихрущ / Горять у вогні часу храми і фортеці, пергаменти літописань, розсипається на порох матеріальна культура, іржавіють і розчиняються у землі знаряддя праці. Але залишаються майже в первозданному вигляді мова і пісня - незнищенні скарби, котрі, хоч і забарвлені відтінками епох, пошарпані вітрами віків, несуть у собі безсмертну душу народу. Великий наш народ і великі, прекрасні його духовні скарби; серед них уже віки вечірньою і світанковою зірницею висяює, тривожить, бентежить і радує серце людей народна пісня, де в одно, як три казкові дороги, зійшлися нетлінне слово, глибина душевності, чарівність мелодії. Скільки їх, виплеканих талановитим українським народом, вилетіло із його вуст та й полетіло піснею через віки і роки. Пісні історичні, козацькі та чумацькі, пісні-веснянки, обжинкові, колискові, ліричні, пісні про кохання. Долю-життя своє переспівав наш народ у пісні. Перелетімо на крилах пісні у давно минуле, в оті хмарні, неспокійні часи, коли неволя та недоля ламали крила і життя нашого народу, коли ординці та яничари на торговицях трьох материків продавали дітей України: Зажурилась Україна, Що нігде прожити: Гей витоптала орда кіньми Маленькії діти, Ой маленьких витоптала, Великих забрала, Назад руки постягала, Під хана погнала. Лише кілька рядків, а який страшний світ лихоліття, світ журби, стогону, навіть через століття, оповиває наші душі. Народну мужність і звитягу тих сивих часів найвиразніше відчуваємо в козацьких піснях. Хіба ми не захоплюємося силою, відвагою, рішучістю козака Морозенка? Ординці живцем вирвали у нього серце, вже мертвий стоїть він на Савур-могилі й дивиться на свою Україну. Це пісня-заповіт відданості рідній землі. А думи, а історичні пісні про боротьбу проти польської шляхти, про національно-визвольну боротьбу. І Кармелюк, і Сірко, і козак Голота - вони теж героїчна сторінка українського народу, оспівана в пісні. На безкраїх українських степах, на безмір'ї дикого поля минулих років народилась чумацька пісня. Бідність, нестатки гнали чумаків у дорогу. Зрідка в чумацьких піснях озиваються мотиви радості, щасливого кохання, а найбільше - у них бринить безталання вбогого: Гей! Гей! Гей! Та хто горя не знає, Та нехай мене спитає, та гей! Гей, гей, гей! Та виріс я в наймах, і неволі, Та не знаю ні щастя, ні долі, гей!.. Має пісня 20 рядків, а як у ній відтворено життя! Чуєте, ось бренькнула струна бандури - і полилася некваплива розповідь про кріпаччину і рекрутчину. Ці пісні - присуд ганебному кріпосництву і кріпосникам. Через складнощі життя, нестатки, безрадість, нещастя наш народ зумів пронести безмірну людяність, сердечність, любов. Ніжністю і любов'ю сповнені колискові пісні. Колискова - це пісня материнсь кої душі, безмежної любові й ласки, неповторної ніжності: Коли м'який, ласкавий, тихій вечір Лягає спати у траву шовкову, Сон ніжний землю обійма за плечі - Тоді я чую неньки колискову. Люблять діти, і я згадую, як любила, коли сон заколисує, слухати ласкаву, ніжну мамину пісню. І як прикро зараз, часом, але більшість молодих мам не знають колискових, а співають дітям свої улюблені пісні. Але ж такі пісні не зможуть заронити у дитячі душі зернятка народної пісні. Ми зобов'язані терпеливо і мудро причащати дітей цілющою росою нашої пісні, розквітлої ще раз, почутої заново, щоб кожне слово зазвучало в ній неповторним акордом. А з якою насолодою ми сприймаємо пісні про кохання. Скільки їх - море! Вони ввібрали у себе всю розмаїтість почуттів, усю таємничість і глибину людської душі, але це не тільки "чисті" пісні про кохання, про ніжність закоханих сердець, тут ми теж почуємо відгомін історії. Згадаймо такі перлини, як "Козаченьку, куди йдеш?" або "На добраніч усім на ніч": Ой чи явір, чи не явір, Чи зелена та яворина, Поміж всіма дівоньками Тільки мені ти одна мила. Пісні про кохання, ліричні пісні перекидають місток із давнини у сучасність. Ми захоплюємося співом прекрасних українських співачок Софії Ротару і Надії Шостак, Таїсії Повалій та Ірини Білик. Ніна Матвієнко чарує: так і линеш на лебединих крилах у країну мрій і надій, великих сподівань: Ой летіли білі гуси... А тихого літнього вечора чується : Ой, чий то кінь стоїть, Як біла гривонька Сподобалась мені, сподобалась мені

Источник: https://znanija.com/task/226462

2 вариант решения:

Срочно нада до 10. 05 твори-мініатюри

Ответ:

Вибирати не можна тільки Батьківщину Кажуть, що риба шукає, де глибше, а людина - де краще. Кажуть, що Батьківщина там, де м'якіший хліб... В. Коротич І їдуть люди часом за кордон - за кращою долею та за грошима. Але ж іще Шевченко писав: Немає в світі України, Немає другого Дніпра, А ви претеся на чужину... ("І мертвим, і живим...") Може, й не дуже весело зараз в Україні, але покинути її - те саме, що покинути рідну матір через те що вона, мовляв, хвора. Не вибирають люди матір, не можна вибрати й Баьківщину, як це прекрасно сказав у своєму вірші В. Симоненко. Коли М. Рильський у справах був змушений деякий час жити в Парижі, серце його линуло додому: "Тужу за вами, солов'ї Вкраїни!". Часом тільки на чужині людина починає розуміти, що для неї означає рідний край. ...цілували Пил київскої землі канадці, Які недавно ще Українцями звались. (В. Коротич) Ні, не можна відмовлятись від рідної землі, якщо ти - Людина. Тим більш, що вона напрочуд красива, наша земля, і краси її та історії не затулять для справжніх людей жодні економічні негаразди. І сьогодні, як за часів Тараса Шевченка ...Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють, Між ярами, над ставами Верби зеленіють. І як за часів Лесі Українки "коло сіл стоять тополі, розмовляють з вітром в полі". Такий само чесний, працьовитий, волелюбний народ живе на українській землі, чиєї "правди сила ніким звойована ще не була" (П. Тичина). Звучить вільно наша солов'їна мова. Ти сьогодні зазвучало, Як початок, як начало, Як озброєння всім видне, Слово наше рідне. (П. Тичина). Зазвучало слово безсмертної народної мови, якої можна навчатися У трави - веснянки, у гори крутої, В потічка веселого, що постане річкою, В пагінця зеленого, що зросте смерічкою. (А. Малишко). Інакше кажучи, мови, якої можна вчитися у всього, що зветься рідним краєм - Україною. Не завжди легко жилося українському народу, та завжди справжні сини свого народу любили неньку-Україну. Кров'ю обкипіла вся наша давнина, Кров'ю затопила долю Україна (Леся Українка) Багато скрутних часів зазнала вона протягом своєї героїчної і трагіч-ної історії. Знала поневолення і війни, та знову і знову ставав на її захист України народ, нищив ворогів і відбудовував міста і села, бо любили справжні українці свою Батьківщину попри все. Для того, щоб бути патріотом своєї держави, треба не співати п'яними голосами "Ще не вмерла...", а потім тікати за кордон, щоб "тинятись по чужбинах, аж доки дідько всіх не забере" (В. Симоненко). І не обвинувачувати у своїх негараздах інші народи - ніколи цього не робив такий беззаперечний патріот, як Тарас Шевченко, або О. Гончар, що казав: "Ми поважаємо патріотизм кожної нації, бо ми самі патріоти". Треба бути відданим їй серцем і працювати, щоб розквітла вона ще пишніше, ніж зараз. Кожен з нас може зробити у цю справу свій внесок. Головне, пам'ятати "яких батьків ми діти" і любити Батьківщину більше, ніж власний добробут. Тому я хочу повторити слова В. Сосюри: Любіть Україну у сні й наяву, Вишневу свою Україну, Красу її, вічно живу і нову І мову її солов'їну. Всією душею бажаю: живи, Україно, квітни, мужня моя красуне, Україна-пісня, Україна-воїн, Україна-трудівниця!

Источник: https://znanija.com/task/226511

3 вариант решения:

Срочно нада до 10. 05 твори-мініатюри

Ответ:

Вибирати не можна тільки Батьківщину Кажуть, що риба шукає, де глибше, а людина – де краще. Кажуть, що Батьківщина там, де м’якіший хліб… В. Коротич І їдуть люди часом за кордон – за кращою долею та за грошима. Але ж іще Шевченко писав: Немає в світі України, Немає другого Дніпра, А ви претеся на чужину… (“І мертвим, і живим…”)

Може, й не дуже весело зараз в Україні, але покинути її – те саме, що покинути рідну матір через те що вона, мовляв, хвора. Не вибирають люди матір, не можна вибрати й Баьківщину, як це прекрасно сказав у своєму вірші В. Симоненко. Коли М. Рильський у справах був змушений деякий час жити в Парижі, серце його линуло додому: “Тужу за вами, солов’ї Вкраїни!”. Часом тільки на чужині людина починає розуміти, що для неї означає рідний край. …цілували Пил київскої землі канадці, Які недавно ще Українцями звались. (В. Коротич) Ні, не можна відмовлятись від рідної землі, якщо ти – Людина. Тим більш, що вона напрочуд красива, наша земля, і краси її та історії не затулять для справжніх людей жодні економічні негаразди. І сьогодні, як за часів Тараса Шевченка …Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють, Між ярами, над ставами Верби зеленіють. І як за часів Лесі Українки “коло сіл стоять тополі, розмовляють з вітром в полі”. Такий само чесний, працьовитий, волелюбний народ живе на українській землі, чиєї “правди сила ніким звойована ще не була” (П. Тичина). Звучить вільно наша солов’їна мова. Ти сьогодні зазвучало, Як початок, як начало, Як озброєння всім видне, Слово наше рідне. (П. Тичина). Зазвучало слово безсмертної народної мови, якої можна навчатися У трави – веснянки, у гори крутої, В потічка веселого, що постане річкою, В пагінця зеленого, що зросте смерічкою. (А. Малишко). Інакше кажучи, мови, якої можна вчитися у всього, що зветься рідним краєм – Україною. Не завжди легко жилося українському народу, та завжди справжні сини свого народу любили неньку-Україну. Кров’ю обкипіла вся наша давнина, Кров’ю затопила долю Україна (Леся Українка) Багато скрутних часів зазнала вона протягом своєї героїчної і трагіч-ної історії. Знала поневолення і війни, та знову і знову ставав на її захист України народ, нищив ворогів і відбудовував міста і села, бо любили справжні українці свою Батьківщину попри все. Для того, щоб бути патріотом своєї держави, треба не співати п’яними голосами “Ще не вмерла…”, а потім тікати за кордон, щоб “тинятись по чужбинах, аж доки дідько всіх не забере” (В. Симоненко). І не обвинувачувати у своїх негараздах інші народи – ніколи цього не робив такий беззаперечний патріот, як Тарас Шевченко, або О. Гончар, що казав: “Ми поважаємо патріотизм кожної нації, бо ми самі патріоти”. Треба бути відданим їй серцем і працювати, щоб розквітла вона ще пишніше, ніж зараз. Кожен з нас може зробити у цю справу свій внесок. Головне, пам’ятати “яких батьків ми діти” і любити Батьківщину більше, ніж власний добробут. Тому я хочу повторити слова В. Сосюри: Любіть Україну у сні й наяву, Вишневу свою Україну, Красу її, вічно живу і нову І мову її солов’їну. Всією душею бажаю: живи, Україно, квітни, мужня моя красуне, Україна-пісня, Україна-воїн, Україна-трудівниця!

Источник: https://znanija.com/task/226405

Ответ:

2 вариант решения:

Ответ:

3 вариант решения:

Ответ:

Похожие статьи: