сочинение на тему осенний дощ
29 декабря 2012 - Администратор
Рейтинг: 0
Голосов: 0
852 просмотра
Комментарии (0)
Нет комментариев. Ваш будет первым!
Осінь. Різнобарвне листя встелило землю. Відлітають у вирій птахи. Трішечки сумно на душі.
Тарабанить по шибках осінній дощ. Він пробуджує природу, яка вже почала засинати. І ніби по-новому квітнуть хризантеми.Осінній дощ приносить із собою прохолодний вітерець.
Я люблю дивитися на дощ, сидячи в теплому будирку. Спостерігаю за людьми, які розкрили парасольки та стараються швидше сховатися в приміщення. З усмішкою дивлюся, як діти ганяють на велосипедах по калюжах, наповнених дощем. І мрію, мрію.....
Люблю дощ.
Моїм містом оволодів перший справжній дощ цієї осені. Спізнілий – бо вже кінець листопада, і лише за якимось дивним небесним непорозумінням він падає на землю дощем, а не снігом – природніше було б навпаки… Дощ прийшов до мого міста непомітно, пошепки, вночі – й лише за кілька годин змінив все навколо: останні скупі барви осені зблідли й потьмяніли, і все місто розчинилося у сумному сірому мареві. Я ненавиджу своє місто під час дощу, в цей час його любити неможливо, жоден збоченець не здатен любити нескінченну багнюку під ногами, розмоклі смітники, сірі панельні будинки, які під дощем стають зовсім жалюгідними – ці картини всюдисущої розрухи залишають по собі депресію, з якою мені інколи доводиться боротися місяцями… Але я обожнюю дощ в моєму місті – бо можна просто гуляти собі без парасольки й відчувати на своєму обличчі його прохолодні поцілунки, можна взагалі робити будь-що, все буде спокуто й вибачено: ходіння по калюжах, мокрі ноги та брудні джинси; чи то сльози, чи то краплі на обличчі; чи то сумні, чи то веселі думки; хворе горло та лихоманка ввечері, коли дуже хочеться похворіти й пожаліти себе, тремтячи від температури під теплою ковдрою – жодної цензури, жодної самокритики. Дощ. Дощ прийшов до мого міста вночі, але я одразу ж відчула його – цей тихий шепіт ні з чим не переплутаєш. Він знову тихо огортає своїми обіймами будинки, просочується до сердець і душ його мешканців, заколисує їх у останніх передранкових снах…
Источник: https://znanija.com/task/164146
Нет комментариев. Ваш будет первым!