письмовий твір-оповідання на основі побаченого за простим планом
Ця поїздка метро мені особливо запам’яталася. Була зима, але, як і останні кілька зим, вона не була надто суворою. На східцях біля входу в метро стрибали горобці. Вони нікого не боялися. Щоправда, вони завдавали багато клопоту бабусям, що торгують насінням та горішками. Варто було хазяйкам насіння відвернутися - горобці тут як тут. Сядуть на миску з насіння.м і клюють. Хазяйка грізно крикне «киш!», змахне руками, заплеще в долоні - горобці з веселим цвіріньканням відлетять на невелику відстань і спостерігають за жінкою, очікуючи нагоди, щоб знову поживитися насінням. Деякі хазяйки озброюються хворостиною. Покупці, шо не знали про горобців-грабіжників, були здивовані: кому погрожують старенькі? Дивитися на них було кумедно. Ми увійшли до вестибюлю метро. На той час пасажирів було небагато. Підійшли до турнікета і раптом почули знайоме веселе «цвіріньк». Якимось чином горобець влетів у метро. Він метушився під сферичною стелею і цвірінькав. Цікаво, як він вилетить назовні? Тут у яскравому світлі ламп мені вдалося добре роздивитися птаха. Шоколадного кольору голова з сірим «капелюшком» на маківці, чорна шийка й воло. Спина, крила - коричнево-бурі, низ - світло-сірий. Ми не поспішали на платформу. Коли відійшли вбік, щоб не заважати людям, ми продовжили спостерігати за горобцем. - Безквитковий горобець, - почули ми серед поодиноких пасажирів. Цією фразою, мабуть, хтось зажадав привернути увагу працівників метро до птаха. Ми так і не дізналися, як горобець залишив приміщення. Але, на мою думку, псе обійшлося для горобця добре.
Источник: https://znanija.com/task/227276
Нет комментариев. Ваш будет первым!
