Твір-роздум на тему для чого каятись

Ответ:

Наше життя не є вічне.Наприклад візьмемо 6 заповідь бога"не вбивай"

вбивство, вбивці — які страшні слова! Убити, тобто позбавити когось найбільшого дару — дару життя. Якщо серед нас є такі, хто вчинив коли-небудь безпо­середньо вбивство, тобто вбив когось волею чи ненароком якимось знаряддям, рукою, отрутою чи ще чимось, потрібно покаятися окремо священику. Звичайно, переважна більшість з нас думає: "Слава Богу, я нікого не вбив, значить, я не винен перед Господом у порушенні цієї заповіді!" Але є ще таке страшне вбивство — це коли матері умертвляють свою дитину в утробі своїй. Не менше винні за жінок у цьому гріху і батьки, і чоловіки, котрі штовхають жінку на цей гріх!. Це вбивство удвічі страшне, бо батьки-вбивці убивають не лише тіло, але й гублять душу своєї дитини. Кайтесь, хто вчинив це страшне злодіяння! Хто дав вам право розпоряджатися життям? Цей буде жити, а ці не будуть! А може ви умертвили майбутнього генія, може умертвили того, хто своїми молитвами спасав би світ, умертвили справжніх людей, з великим серцем і розумом! Умертвили великого старця, людину, навколо котрої спасалися б тисячі людей, умертвили якогось громадського діяча, життя котрого принесло б великі блага суспільству. Ми потонули в крові вбитих немовлят, і кров ця волає до Неба! Не думайте, що це безкарно пройде. Це надто страшний гріх!Кайтесь, у кого совість заплямована кров\'ю вбитих своїх дітей!Господи, прости нас, грішних!І, знову ж таки, багато з нас, навіть з осудом думають про батьків — вбивць і мислять себе вільними від вбивства. Але якщо ми не вбивали нікого таким чином, то ми безконечно винні у повільних вишуканих вбивствах наших близьких жорстоким ставленням до них!Зараз коротко будуть перелічені лише декотрі, кричущі гріхи цього роду. Дуже близькі до вчинення справжнього вбивства ті, хто у гніві та роздратуванні пускає в хід кулаки, завдаючи побоїв своєму ближньому. А може, кого покалічили чи спотворили своїми побоями? Може надмірно озлоблялися на своїх дітей і били як попало, з жорстокістю.  Які ж ми після цього християни?!Чи не приблизили ми чиєїсь смерті, наражаючи людину на небезпеку, виснажуючи важкою працею, не вірили хворобам ближнього, насміхались над ним і дорікали в симуляції, примушували пересилювати хворобу і тим самим направили її до непоправного кінця?V V VГосподи! Ми вбивали ближніх, коли в гніві та роздратуванні осипали їх докорами, недобрими словами, образливими та жорстокими!Кожен на собі зазнав, як вбиває зле, люте, в\'їдливе слово. Як же тоді ми самі можемо цією словесною зброєю наносити жорстокі рани людям?! Ми всі вбивали ближнього свого словом.Святий апостол Іоан Богослов говорить у Першому посланні: "Всякий, хто ненавидить брата свого, є душогуб. А ви знаєте, що жоден душогуб немає вічного життя..." Хто з нас може у гніві чи нестямі вкусити людину? "Це ж божевілля якесь", — скажете ви. А от послухайте, що говорить з цього приводу святий Іоан Златоуст: "Значно гірші тих, хто кусається, ті, що роблять зло словами. Перші кусають зубами тіло, а другі гризуть словами душу, наносять рану і рану незагойну".Хто з нас винен у словесному пожиранні один одного? Кайтесь!Остерігайтесь позбавити невинного честі, хоча б він вам і не подобався чимось, хоча б він був ворог ваш! Бійтесь вчинити моральне вбивство, бо за нього не меншу відповідальність будете тримати перед Господом, ніж за вбивство тілесне.Мало того, якщо ви за складом своєї натури спокійні та недратівливі, але знаєте, що інший легко спалахує гнівом, чи не займались ви свідомим підбурюванням, дражнили когось? Впертістю чи затятою мовчанкою не викликали гнів ближнього, сварку, бійку?Господи, помилуй!Тут потрібно звернути увагу ще й на те, що дуже багато людей ведуть себе так, що викликають осудження в інших людей своєю поведінкою. Мовляв, моє життя, живу, як хочу, не ваше діло. Але так не буває. Вчинки однієї людини обов\'язково зачіпають інших. Ось каже така «самостійна» особа: та чи інша має право на щастя з цим чоловіком, я теж таке право маю. І байдуже, що спокушуючи одруженого чоловіка, цим робить нещасними багато людей і, найголовніше, дітей. Так само як п’яниця, наркоман, злодій чи сварлива, скандальна людина, роблять нещасними багатьох навколо себе і, звичайно, викликають в людей гріх осуду. А Христос казав, якщо хто спокусить кого до гріха, краще такому камінь на шию і в воду. Тому ми дуже відповідальні одні за одних.Прости нас, Господи, гордих і самовпевнених.Може хтось своєю норовистістю, бажанням у суперечці настояти на своєму, хоч були й неправі, доводили людей до нестями? Ми тоді також винні, навівши людину на гріх.! Настільки ми заклопотались, думаємо лише про земне наше життя. Живемо якоюсь хибною надією, що спасіння — це закономірний кінець нашого життя.Господи, прости нас, грішних, і дай раніше кінця покаяння!

Источник: https://znanija.com/task/314778